Остеохондроз хребта - це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання, що вражає хребці, міжхребцеві диски, дуговідросткові суглоби, зв'язки та інші тканини, що утворюють опорно-руховий апарат. Багато хто вважає, що недугу схильні лише дорослі та літні люди. Але останні роки цей діагноз все частіше встановлюють молодим і навіть дітям. Якщо не лікувати остеохондроз, можливий розвиток тяжких ускладнень.
Лікування остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта проводять у клініках, де застосовують консервативні методи, що допомагають позбутися болю та зупинити прогресування хвороби без операції.
Остеохондроз може виникати в будь-якому відділі хребетного стовпа: шийному, грудному, попереково-крижовому та одночасно в декількох. Але найчастіше вражає саме попереково-крижовий відділ. Це пов'язано з тим, що на поперек припадає найбільше навантаження при виконанні навіть простих повсякденних дій: підйомі важких речей, ходьбі, бігу, сидінні. Поперекові хребці мають найбільший розмір, тому міжхребцеві диски, що розділяють їх, теж найбільші. Поперековий відділ, поряд з шийним, є рухомим відділом хребетного стовпа. Цей факт разом із найбільшим навантаженням робить його улюбленою «мішенню» остеохондрозу.
Спочатку патологія стосується міжхребцевих дисків, які втрачають еластичність, стають «сухими» та зменшуються за висотою. Їх амортизуюча функція порушується, у результаті хребці зближуються друг з одним. Внутрішня частина міжхребцевого диска, звана пульпозним ядром, через свою м'якість починає випинатися, відтісняючи розташоване навколо фіброзне кільце. Так формуються протрузії та грижі. Вони можуть здавлювати поздовжні зв'язки хребта та спинномозкові нервові коріння, викликаючи біль.
Причини
Точна причина остеохондрозу невідома. Але факт того, що хвороба часто діагностується у представників певних груп, дозволяє вважати, що великий вплив на розвиток захворювання робить спосіб життя. Насамперед, це зачіпає людей з дефіцитом фізичної активності та сидячою роботою. Пасивний спосіб життя послаблює м'язовий корсет, знижує рухливість хребетного стовпа. Через це м'язи втрачають здатність утримувати хребет у правильному фізіологічному положенні, що призводить до його швидкого зношування.
До основних факторів ризику розвитку остеохондрозу відносяться:
- частий підйом ваг;
- зайва вага, ожиріння;
- ендокринні захворювання; гормональний дисбаланс;
- неправильне харчування, недостатнє споживання вітамінів, білка та мінералів;
- обтяжена спадковість;
- надмірне фізичне навантаження;
- травми спини;
- порушення постави;
- запальні захворювання у суглобах: артрит, артроз;
- уроджені аномалії хребетного стовпа;
- плоскостопість;
- вагітність, особливо багатоплідна.
Симптоматика
Підступність остеохондрозу в тому, що він багато років може протікати безсимптомно. Спочатку це невеликий біль та дискомфорт у попереку, що проходить самостійно після короткого відпочинку. Зазвичай хворі не звертають уваги на ці ознаки та не консультуються з лікарем. Але поступово інтенсивність неприємних відчуттів наростає, а їх купірування потрібно більше відпочинку чи прийом знеболювального препарату.
Біль у попереку при остеохондрозі – це основний симптом патології. Її характер, ступінь виразності та локалізація можуть сильно змінюватись — це залежить від того, чим саме зумовлений біль. Найчастіше хворі скаржаться на ниючий біль, що посилюється під час фізичної активності, тривалого перебування у нерухомому положенні, чхання та кашлю. Іноді біль поширюється на ногу, криж і сідниці. Неприємні відчуття проходять у лежачому положенні. Часто гострий та різкий біль описується хворими як «простріл у спині».
Інші поширені скарги:
- скутість та напруга м'язів спини;
- порушення чутливості в нижніх кінцівках різного ступеня вираженості, відчуття повзаючих «мурашок» по ногах;
- обмеження рухливості хребетного стовпа;
- зміна ходи, кульгавість через сильний біль у спині або біль у нозі;
- м'язова слабкість у ногах;
- викривлення хребта;
- хрускіт у спині при нахилах, поворотах;
- нетримання сечі та калу або, навпаки, запори та затримка сечі.
Симптоми остеохондрозу поперекового відділу у жінок можуть доповнюватися деякими гінекологічними захворюваннями та безплідністю, а у чоловіків – безпліддям та еректильною дисфункцією.
Діагностика
Діагностика остеохондрозу поперекового відділу починається з консультації лікаря. Додатково проводять лабораторні та інструментальні методи обстеження, що дозволяють оцінити стан хребетного стовпа та організму загалом.
На первинній консультації лікар проводить:
- Опитування.Фахівець уточнює скарги, час їх виникнення та наявність зв'язку з провокуючими факторами: фізичним навантаженням, тривалою статичною позою, різким рухом, переохолодженням. Він також вивчає медичну документацію – лікарські висновки та результати проведених раніше обстежень.
- Огляд. Лікар оглядає шкірні покриви та хребет на наявність видимих травм, ушкоджень та деформацій. Він оцінює ходу, симетричність кінцівок.
- Пальпацію. Під час пальпації хребта виявляється болючість, наявність ущільнень чи деформацій.
- Неврологічний огляд. Консультація невролога обов'язково включає оцінку м'язової сили кінцівок, чутливості у яких, і навіть симетричності сухожильних рефлексів.
Після цього пацієнта направляють більш детальне діагностичне обстеження. Для оцінки стану організму призначають лабораторні аналізи:
- загальний та біохімічний аналіз крові, у тому числі оцінку індикаторів запалення - ШОЕ та С-реактивного білка;
- загальний аналіз сечі.
Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу підтверджується інструментальними методами діагностики:
- Рентгенографією у двох проекціях. Рентгенологічний знімок допомагає оцінити стан кісток, виявити аномалії розвитку хребта, виявити сформовані остеофіти та патологічні зміни в суглобах.
- КТ. Пошаровий КТ-знімок дає можливість детальніше вивчити хребетний стовп. Він візуалізує хребці, кісткові розростання та інші важливі дефекти. КТ з внутрішньовенним контрастуванням показує стан кровоносних судин і кровообіг у тканинах.
- МРТ. Переважний метод діагностики, оскільки дозволяє отримати великий обсяг точної інформації швидко та без опромінення. МРТ-знімок візуалізує стан хрящів, зв'язок, міжхребцевих дисків, спинномозкових нервових корінців, спинного мозку та інших м'яких тканин.
До якого лікаря звернутися
Діагностикою та лікуванням остеохондрозу займаються лікарі кількох спеціальностей: невролог, вертебролог, травматолог-ортопед. Для терапевтичних процедур залучають фізіотерапевта, масажиста, голкорефлексотерапевта та спеціаліста з лікувальної фізкультури. Лікарі всіх цих спеціальностей працюють у клініках. Кваліфіковані фахівці проводять комплексне обстеження та призначають ефективне лікування індивідуально для кожного пацієнта.
Важливо не займатися самолікуванням, а одразу звернутися за допомогою до професіоналів. Багато людей не знають, чим небезпечний остеохондроз поперекового відділу, і як він може вплинути на повсякденне життя. Якщо ігнорувати цю хворобу, можливі тяжкі та часто незворотні наслідки для здоров'я. Тому не відкладайте візит до лікаря та запишіться на консультацію до клініки за перших ознак захворювання.
Лікування
Що робити при остеохондрозі поперекового відділу у чоловіків та жінок, може сказати лише кваліфікований лікар. Самолікування категорично протипоказане - це може посилити перебіг хвороби. Тактику лікування лікар вибирає індивідуально, враховуючи особливості кожного пацієнта:
- вік,
- стадію остеохондрозу,
- поточне самопочуття,
- наявність супутніх захворювань,
- вагітність та період лактації.
Методи лікування остеохондрозу поперекового відділу хребта:
- Медикаментозна терапія.
Вид лікарського препарату, його дозування, кратність та тривалість прийому підбирає лікар. Залежно від клінічного випадку призначають:
- Нестероїдні протизапальні засоби.Надають протизапальну та знеболювальну дію. Призначаються з урахуванням вираженості больового синдрому та супутніх патологій, особливо з боку шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи.
- Міорелаксанти.Усувають перенапругу м'язів спини та зменшують болючість.
- Глюкокортикостероїди.Іноді використовують при сильному больовому синдромі та запаленні.
При вираженому болю допускається призначення лікарських блокад. Процедура передбачає введення знеболювальних та протизапальних препаратів безпосередньо в больове вогнище - у точку, розташовану поряд зі здавленим нервом. Це дозволяє швидко усунути болючість, покращити рухливість суглобів хребта та загальне самопочуття пацієнта.
- Фізіотерапія.
Фізіотерапевтичні процедури покращують самопочуття, посилюють дію призначених лікарських препаратів та прискорюють регенерацію тканин. При остеохондрозі рекомендовано:
- ударно-хвильова терапія,
- магнітотерапія,
- Лазерна терапія.
Для досягнення максимального терапевтичного результату необхідно пройти курс фізіотерапевтичного лікування із кількох процедур. Тривалість та кратність фізіотерапії лікар встановлює індивідуально.
- Лікувальний масаж.
Масаж показаний поза періодом загострення. Його виконує кваліфікований масажист, який вибирає тактику на тіло з урахуванням анамнезу хвороби. Самопочуття може покращитись вже після першого сеансу, але для стійкого результату потрібно кілька процедур. Однією з головних переваг лікувального масажу є додатковий вплив на психоемоційний стан. Під час масажу виділяються ендорфіни – гормони задоволення та радості.
- Голкорефлексотерапія.
Суть голкорефлексотерапії полягає в тому, що лікар вводить спеціальні стерильні голки у певні точки на тілі. Вони впливають на активні точки в проекції нервових закінчень, що ведуть до осередку запалення та болю. Метод допомагає зняти больовий синдром, розслабити м'язи та покращити рухливість хребта.
- Лікувальна фізкультура (ЛФК).
ЛФК показана в період ремісії, тобто коли немає гострого болю. Вправи спрямовані на розтягування та розслаблення м'язів хребетного стовпа, їх зміцнення та підвищення рухливості суглобів хребта. Лікувальна гімнастика посилює кровообіг та стимулює метаболізм – це покращує харчування тканин.
Регулярна та правильна лікувальна фізкультура навіть у домашніх умовах запобігає загостренню хвороби та появі нападу болю. І навіть у період гострого больового синдрому протипоказаний постільний режим, необхідно рухатись.
Наслідки
Найпоширеніші наслідки остеохондрозу поперекового відділу обумовлені сформованою грижею, що стискає спинномозкові нервові коріння. В результаті виникають такі неврологічні симптоми:
- парез чи параліч нижніх кінцівок, найчастіше – стопи;
- оніміння, почуття повзання мурашок у нижніх кінцівках;
- порушення роботи сечостатевої системи, кишківника.
Грижа великих розмірів може стиснути спинний мозок, що називається дискогенною мієлопатією. У такому випадку розвивається стійка неврологічна симптоматика, яка іноді призводить до інвалідності. Захворювання призводить до різкого обмеження рухів у хребті.
Ще одне неприємне ускладнення – хронічний больовий синдром, який триває понад 12 тижнів та порушує психоемоційний стан пацієнта.
Профілактика
Запобігти розвитку та прогресуванню остеохондрозу поперекового відділу допоможе:
- регулярна фізична активність; гімнастика;
- контроль маси тіла;
- розминка щогодини при сидячій роботі та тривалому перебуванні в нерухомій позі;
- правильне харчування;
- відвідування басейну;
- заняття йогою та пілатесом;
- відмова від куріння та зловживання алкоголем;
- відмова від важкого фізичного навантаження, особливо підйомів тяжкості;
- мінімізація стресу.
Своєчасне звернення до клініки дозволяє запобігти небезпечним ускладненням остеохондрозу. Призначення терапії на початкових етапах розвитку хвороби має сприятливий прогноз на одужання. Раннє лікування призупиняє дегенеративно-дистрофічні процеси, робить життя пацієнта безболісним та комфортним.